Біціґльованя в Ужгородї

Цїльом сього текста є провба проаналізовати, яка на дниська є біціґляшна інфраструктура у вароши Ужгород, накӯлко квалітно учинена, які сут основні плусы тай мінусы, тай як домак ся жиє туй біціґліштам. Гикой споминало ся у спередущых публикаціях, Інтерфийса буде пробовати докывати ся и до тем урбаністикы, де сись текст буде ужек другым за шором.

За послїдні годы чиляди в Ужгородї стає лиш бӯлше, тай треба бы йим ся подаяк добирати з міста до міста, тай стає очевидно, ож варош не є готовый выдержати тот обєм моторӯв, хаотичні парковкы на каждӯв улици утруднявут переміщеня пішоходӯв тай нищат зелені насадженя, розносят калы тай пісок. Які алтернатівы? Олем розникайме, ци побируєме ся убыйти из біціґльов.

За даными рока 2023. в Ужгородї жиє пиля 143 тисячі люди, из котрых 28 тисяч — вымушені переселенцї спозад войны. — Жерело

Яка є інфраструктура?

Очима чилядника, котрый в Ужгород трафив у першый раз (авадь котрый ся в урбаністицї не читаво знає), варош може вызирати доста привітным чилядникови из біціґльома. Бо ипен у єднӯв з майпопуларных туристичных локацій, ото набережна Незалежности, маєме парадно учиненый біціґляшный путик, котрый можете видїти на образчикови высше. Тай на нюм, направду, фурт ся датко возит. А ужек дниська можете там увидїти щи и преповно чиляди на електрічных колобіжках авадь роликах (корчольох из ґоліщатками).

Но ци будут туристы знати, ож сись путик є первым в історії елементом біціґлішної інфраструктуры в Ужгородї? Офіційно появив ся на картї лишек у рокови 2011, тай не без арґументованої критикы містної чиляди. Направду, біціґлішный путик треба было не у пішоходнӯв частинї вароша, тай не так ізоловано, бо вӯн зачинат ся тай кӯнчат ся пішоходнов зонов. Як на сись путик трафити из біціґльов обы не йти прекы правил руху? Не будете ачий свого жилїзного коня нести на плечох у центра, обы ся вже там повозити. Як у 2011, так и днись, сись «першый в области» біціґлішный путь кӯнчат ся ничим.

Центер

Централна частина Ужгорода в бӯлшости є пішов зонов, обрамленов транспортными жилами через площу Петефія, Корятовича, тай район «Малый Ґалаґов». Сись номіналный центер не має изкапчаної помежи собов біціґлішної інфраструктуры. Туй ся направду легше всього ходит пішо, тай ачий сяк бы ся и могло убставати.

На другого бока треба бы реалізовати можнӯсть даяк ся до сього парадного пішого центра дӯбрати тыми такой біціґльома. Моментално у нас сут два не зкапчані помежи собов удрїзкы біціґлішного пути, котрі ведут у центра: єден спомнянутый высше на набережнӯв Незалежности, тай другый свіжонакресленый на площи Петефія. Тай щи крыхта розметаных біціґлішных парковок, котрі не стоят близко до самых біціґлішных путьох.

Глядавучи інформацію за біціґлішні паркоміста можеме натрафити на исю публикацію сайта Varosh, де ся розказує за міста, де можете лишити біціґлю. Из смутком мусай ся признати, ож через декаду тых міст стало многым менше, бо многых обєктӯв из статї уже не найдете на улици.

«Новый Район»

Такой сього тыждня автор публикації возив ся на улицю Легоцького, обы «протестовати» єдну из майсвіжых біціґлішных локацій. Не позиравучи на тото, ож улиця є доста широка, тай місто про пішоходӯв тай біціґліштӯв є файно уддїленоє, не мож уповісти, ож возити ся туй є даяк комфортно.

Почерез кажді 200 мийтрӯв сут заїзды на парковкы попуд хыжі. Тоты заїзды сут опущені до уровня пути, де йде мотор, а значит біціґлішты тай пішоходы мусят ходити «бережками» идгорі тай удолину кажді 200 мийтрӯв. Кидь маєте біціґлю, авадь коляску из дїтинов, та уважуйте, ож треба вам буде щи заскаковати на бордюр. Уже нич ся не каже, кидь мусите йти самі возиком, інклузивнӯсть не на высотї.

Кобы усокотити высоту пішоходної частины уєдно из біціґляшным путьом, та перепад высоты мусїли бы проходити ужек машины. Тото бы было лїпшым варіантом, бо сяк пішоходы из особеными потребами, авадь просто старші люди, авадь люди из дїтьми у коляскох могли бы легше ходити. А моторы, хоть так хоть сяк, мусят збавляти скорӯсть, як заходят на парковку.

Попри кониць улицї біціґліштӯв стрїчавут чотыри рулы «уддїла продажу» житлового комплекса поблизь (а у будучности, так упозирує, ай автобусної штації), мнятко розрїзавучи біціґлішный путь на дві половинкы. Накӯлко вам ся буде стӯчно туй везти — вопрос риторичный.

Ушыток біціґляшный путь на Легоцького вызират парадно, плитка раз руна, не просїла, розмітка намальована файно, є пару парковок на біціґлю, тай на містах пересїченя автомобілным путьом попри пішоходні переходы сут нанесені ай біціґльові переїзды. Правда не ушыткі шоферы щи на такоє навыкли, ож ипен туй мусят пристати не лиш пішоходови, а и біціґльом.

Но и туй не без проблем. Сись дараб біціґляшного пути зась не є зкапчаный из другыми ізоловаными дарабами. Повозити ся туй мож, но якым боком сись путь помагат люльом дӯбрати ся из улицї Легоцького даґде инде? Раз можете ся провезти из зачатка улици Легоцького до єї кӯнця, айбо даже так треба вам буде двычі-тричі злїзати из біціґлї обы супокӯйно перейти путь, обы вас нагоду не цоркнув мотор.

Я біціґльовати у вароши сохтую, айбо раз тото чиню головно ги соціалну активность из цімборами, бо на школованя ся добирати біціґльов тяжко (высокоє розміщеня самого університета тай не є де лишити желізного коня так, обы не треба было переживати, ож го украдут), а роблю я дома. Біціґльова інфраштруктура ми раз мало помагат, кой хожу біціґльов из практичных ціли, бо она раз в Унґварови такоє гибы розрахована на шпацірованя, а не на добираня из точкы А у точку Б; мої практичні маршруты просто не попадают на тоты три нещастні путикы, котрі маєме.
— Петро, біціґлішта

Парк Боздош

Моментално много люди возят ся парком, хоть номіналної розміткы ниє, а значит ниє и біціґлішного пути. Сякый найдеме єдным удрїзком выд моста Масарика до улици Бабяка, котрый єдным боком ся дотулят до парка. Не позиравучи на тото, ож сесе зась є ізолованый путик, котрый попри ресторан «Венеція» мусайно иде руно через пішоходну частину, люди ся туй возит каждый динь доста повно. Из ушыткої біціґлішної інфраструктуры Ужгорода сись єден путик має хоть якусь ілузію того, ож ним ся мож дӯстати выдкісь дакудысь, номінално из улици Бабяка до проспекта Свободы тай наспак (як ся будете везти самым проспектом — окремый вопрос).

Чилядь

Жителї Ужгорода доста актівно пробувут пудбурити містну владу до розшыреня біціґлішної інфраструктуры. Спомежи многых проєктӯв мож спомнити, до прикладу, Night Ride, котрі были актівні до другої половкы 2010-х. Дале основна орґанізаторка, Віта Мунчак, пӯшла жити за границю, тай не было кому узяти до рук дяпловы. За час активности проєкт орґанізовав многі масові заїзды на біціґльох, дїла котрых перекрывали моторам путї у конкретно обозначеный динь, обы участникы заїзда могли си супокӯйно повозити ся. Робило ся тото, обы прионадїти увагу до проблемы недоступности вароша ид сякому благому виду транспорта. Снагали ся и лобійовати містну владу, обы розшырьовати варошську інфраструктуру. У рокови 2013 участником заїзда на біціґльох быв и тогдышньый началник ДАІ Олексій Співак (ДАІ было реформованоє у Націоналну Поліцію май пак), обы побизовати, што подїя ся удбуде безпечно. Колону біціґліштӯв провожали и патрулні моторы.

Из зачатком пандемії, а пак и російської інвазії, подобні проєкты гибы притихли, маймало в інформаційнӯм полю. Но тото не значит, ож транспортні проблемы дакуды пропали, авадь ож самі біціґлішты пересїли на инчакый транспорт.

Но не лишек великі орґанізації, а и окремі люди, ентузіасты, роблят дашто значимоє. Дмитро Будинськый розказує, ож хоснувучи біціґлї, як основный метод транспорта по варошу, пиля 90% часу мусит біціґльовати мимо сиї спеціалізованої інфраструктуры. А значит мусит йти авадь по пути из моторами, што є часто небезпечно, авадь пішым тротуаром, чому не раді будут самі пішоходы.

Дмитро розказує, ож и скарґовав ся у варошську управу, просив ся поволити йти на біціґльох по пішоходному мостови — не поволили. Моментално біціґлішты часто ся везут по пішоходному мостови, но хаотично, не реґуловано, значит и прекы правил руху. Даякый спеціалізованый путик мӯг бы полївити.

Другі скаргованя были май успішні, до прикладу Дмитро добив ся, обы зняли знак «тийґлу» над біціґляшным путьом пиля медичного факултета на набережнӯв Незалежности.

Самі біціґлішты ипен пораз тоже добрі піпы тай знают аварійно ся возити тротуаром, при тум розмереґовано гойкаючи пішоходам, ож зашто тоты їм не дают дорогу.
— Петро, біціґлішта

Ярослав Ковальчук, про котрого біціґля тоже є основным транспортом, пише, ож дуже любит маршрут из домӯв до центра через путикы на Легоцького тай у Боздоші, но так выходит многым май довго, гикой быв бы напряму.

Теоретично можу ходити так, обы мӯй путь быв покрытый біціґляшнов інфраструктуров, но тото буде дуже довго. Завто в основному хожу по пути з моторами. Даколи мушу звертати на пішоходну зону, просто завто, ож дуже страшно тай небезпечно подаґде ся везти попри моторы, гикой на кругу.
— Ярослав, зкушеный біціґлішта

Выслїдкы

Ужгород є за што, тай справедливо, критиковати у планови біціґляшної інфраструктуры. Моментално тото сут не читаво продумані 3–4 окремі дарабы пути, котрі не восповнявут транспортну функцію, а хоснувут ся лишек у рекреаційных цїльох, гикой на шпацірованя, лиш на біціґльох. Ужгород не є готовый до того, обы безпечно хосновати біціґлю обы йти на роботу, у вошколу, ци універзіту. Не готовый ани Ужгород, ани велика частина його жителюв, сесе добрі видко по тому, як ся шоферы справувут из біціґліштами на проїзжому путьови, тай як самі біціґлішты пораз небезпечно ся везут по тротуарови.

Тот факт, ож в Ужгородї сут хоть исї пару дарабӯв пути — ото не нагода, не з неба на нас упало. Исе є резултат роботы чиляди, котра справно доносила жаданя люди до варошської управы. Біціґліштам в Ужгородї, руно так ги шоферам тай пішоходам, буде на хосен, обы тота біці-інфраструктура выросла у дашто изкапчаноє помежи собов, обы на біціґлї направду мож ся было дӯбрати помежи районами у конкурентный из мотором час, обы біціґлї на кониць стали ефектівным транспортом. Аж бӯлше люди пересядут на біціґлї — ото полївит путьови, розглотит ся трафік, буде у вароши не так накурено, не буде так душно, путї у центрови будут менше закладені припарковаными моторами.

Но, обы тото ся стало та треба брати приклад из поєдных спомнянутых высше люди и писати прошіня до варошської управы, бо тото є метод выразити нашу потребу у біціґлішных путях. Инчак, кидь си сидїти на клинови, та ситуація ся сама выд себе не злїпшит. Ужгород ся у многому провбайлує руняти на парадні малинькі европські вароші, та най ся рунят не лишек успадкованов уд другых держав архітектуров, но и днишньыми дїями.