Ци є дашто направду штучноє?
Мало філозофії за тото, якыми словами говориме, тай што они направду значат.
У бовтї часто ся мечут у очи шелиякі голосні маркетінґові пописы на пакованьови, гикой «без штучный додаткӯв» авадь «сугубо из натуралных компонентӯв». Но на кӯлко мож тому віровати? Не подумайте, туй не будеме пробовати чинити изглядованя, ож накӯлко честні сут выробникы апелсинового сока авадь ковбасы у вашому містному бовтї, а скорше попробуєме докынути ся до філософського вопроса «штучности» дачого домак.
За словниковов дефініційов дашто «штучноє» ото є дашто выробленоє ипен чилядником. Но треба розуміти, ож сякый роздїл є сугубо у нашӯв голові, бо, аж зачати го дюґати, та шіковно ся розсыпле. Ипен исе дниська попробуєме.
«Штучным є ушытко сотвореноє чилядником, што ся не трафлят у природї».
– словник
Спиравучи ся на словникову дефініцію можеме уповісти, ож, наприклад, хыжа нам є штучна. Стїны учинені из тиґлы тай изкладені чилядником до вороха. Усьо учинено людськыми руками. Та можеме уповісти, ож ися конкретна хыжа є штучна, за вызначіньом из словника тото парує.
Но при тому сама концепція хыжі «штучнов» у сьому розуміньови быти не може, бо люди не были первыми, тко ся до такого додумав. Закидь наші предкове щи не навчили ся ходити на двох лабах — мурянкы тай терміты ужек чинили высочезні «хмародрапы». Та ци є мурянкова копінка дачим штучным? Словникова дефініція туйкы слабне, бо, хоть сесе не є дашто учиненоє чилядником, копінка не стрічат ся просто так у природї, копінку якраз строят мурянкы.
Сякых прикладӯв найдеме преповно. Тай не лиш из будовами, но такой из серсамов. Чилядник, як біолоґічный вид, є майшіковный у хоснованьови шелиякого матаржиня на всячино: зачинавучи з примітивної тычкы обы убалити яблыко, аж до острого тай точного скалпеля хірурґа. Но зась, хоть чилядник є у тому майшіковный, дораз ушыткі высші приматы (тай не лиш) знавут си учинити інструмент на дашто тай хосновати го.
Приклады розписані высше провказувут нам, ож чилядник не быв первый у придуманьови концепцій будов тай інструментӯв. Но при тӯм люди знавут роздїляти «природньоє» выд «штучного» в залежности выд того, тко тото зробив. Знавут, айно?
Олем побзерайте на інструмент высше тай уповіжте, ци сись рїзак из кӯсткы є природньым, ци штучным?
Не будеме довго каламутити воду — рїзак не є учиненый чилядником. Маймало не чилядником у днишньому розуміньови сього слова. Сись рїзак періоду середнього палеоліту найшли у копани у Франції, тай бизӯвні сьме, ож учинили го Неандерталцї у періодови выд 160 до 40 тисяч рокӯв до нашої еры.
Неандерталцї, як паралелна конара розвоя высшых приматӯв, были много у чому подобні до нашых прямых предкӯв, а поєдным европейцям они часточно и были предками, айбо тото вже тема на окрему дізкусію. Што нам туй інтересно исе ото, ож де мы направду проводиме лоґічну линію помежи «чилядником» тай «не чилядником»? Бо лиш на сесе буде залежати ци тот кӯстяный рїзак є штучным ци нє.
Неандерталцї не были єдов лиш паралелнов конаров Homo, было такых бӯлше, просто ож руно Неандерталцї были нам, дїтьом Кроманьйонцюв, многым ближе у културному тай інструменталному розвойови. Были дуже похожі, но были окремі.
Та ци рахуєме мы Неандерталцюв «людьми», ци частинов природы? У світови днишньої наукы найдеме як арґументы «за», так и «против». Бо руно так ткось може и нас, люди, авадь зараховати до природы, авадь окреме. Руно спозад сього придуманого нами назора мы домак и зачали исю дізкусію из штучным тай не штучным.
Выслїдкы
Лоґічна катеґорія дачого «штучного» є, не на фіґлю, штучнов. Люди собі самі придумали удокремити себе выд всього світа природы, частинов котрої бизӯвно єсьме. Но и сись роздїл не є дуже добрі продуманый, бо кой пробуєме переличити што такого унікалного є у людьох, што ниґда не мали другі звірї, та зачинаєме розуміти, ож дораз нич не маєме унікалного. В бӯлшости хоснуєме тоты концепції тай матаржиня, што вже были хосновані другыми, просто ож тото сьме злїпшили.
Мурянкова копінка тай наш хмародрап сут концептуално єдным обєктом, хоть и можеме йих учинити май великыма тай моцныма. Та мож учинити и такый арґумент, ож мурянкова копінка є руно такым «штучным» обєктом, котрый не формує ся у природї, бо його строят розумні сотворїня.
Уже туй, вертавучи ся до цидулок у бовтї, варта собі порозуміти, ож не всьо, што там помічено «штучным» є направду дачим, што вам зашкодит. Руно так, як возначіня дачого як «натуралноє» щи не значит, ож тото дашто доброє. Тай домак видиме, ож тот роздїл штучного выд натуралного є там доста приближный. Та ци маєме ся бизовати на такі маркетінґові лозунґы купувучи дашто?
Сив публикаційов автор не провбайлує «звернути горы», но пораз інтересно подюґати тычков у дашто, што лиш на первый позӯр є твердым фудаментом лоґікы, обы поникати ци тото направду так.
Жерела:
