Наш світ ги воздушный балон

Исе гостьовый матеріал, загнатый Peritus Simplex.
Хочете написати дашто на Інтерфийсу ай вы? Будеме лиш раді! Заганяйте ваші тексты на contact@interfyisa.com!

Ушыткі еґзістувучі теорії за долю нашого Універзуму ся базувуть на никаню, же Універзум є замкнута сістема, котра позад ентропії ся намагать прийти д термодинамічнуй рувновазї, де кунцьовым станом є теплова смирть. Ися смутна ай баношна перспектива є фурт ипно измальована знаменитым фізиком Стівеном Гокінґом у книзї The Theory of Everything.

Кроме того, сам простур ся розтїгать. Бизуно чули сьте за утїканя ґалактик єдна од єдної. Даякі утїкавуть май скоро ги світло. Ото не переступать фізику — тоті ґалактикы на дїлї ниґда не летять, ай лем стоять на містї. Як исьме перше повіли, розтігать ся сам простур помежи нима.

Дашто подобноє видить каждый из нас, кой хоть єден раз надув воздушну кулю на даякий празник. Ґумій тот самый, булше го не стає, айбо куля ся розтігать. З тов разницьов, же мы не видиме тот «воздух», котрым ся надувать наш Універзум, ай зато кличеме го «темнов енерґійов». Зависимо уд потенції тої «темної енерґії», шелиякі теорії за будучность нам кажуть вадь за Великый Розрыв ушыткої матерії, вадь за колапс ґравітаційный, а пак дале слїдуючый Великый Выбух.

Айбо є мінімум єден фактор, што годен порушити ушыткі исї гіпотезы. А што, кить сись префайный Універзум реално создав Бог? Поникайме на исе допущеня ги на гіпотезу. Не на абсолутну віру, як то чинят креаціонішты, а лем на гіпотезу, ай приміниме до ниї науковый метод.

Кидь ися гіпотеза є правдов, та:

• рушить ся ушытка термодинаміка, бо Універзум тогды не є замкнутов сістемов, як повіли сьме у первому абзацови;
• утрачат смысел закон незменшеня ентропії;
• мы не годни нияк выпророковати долю Універзуму научным методом, бо не годни нияк дослїджовати обєкты навонка нашого Універзума, такі ги Бог;

Ищи май заимать, як из сьов гіпотезов мож обяснити ґенезу ай натуру «темної енерґії», котра надувать Універзум. Годно быти так, же мы її не видиме ай не годни нияк зареґістровати по туй причинї, же она исходит звонка Універзума, ги тот воздух, што надувать кулю. Кіть сяк, то мы не можеме нияк повісти, што буде з утіканьом ґалактик — ци нам ся лишить лем єдна наша ай ї сусідове, ги кажут днишнї теорії, ци лем дись у єдну секунду то утїканя перестане, кой «куля» нашого Універзума ся надує ги має быти; ци буде щи даяка неясна тритя опція.

Кидь побзерати на сяку гіпотезу, то вмістї из красов, котру видиме на ушыткому Універзумови од маймалого камінчати до ціклопічної паучины тріліону ґалактик, никать ся ипен непудла перспектіва, же баношні теорії за теплову смирть вадь Великый Розрыв упстануть ся лем потїшныма образами, ги ниська видиме шелиякі исторії за плоску Зимлю, корытначок ай слона.

Ушыток сись ліричный етюд, бизуву, годен им завершыти вырывком из книгы Артура Конан Дойла «Отровленый пояс».

«Допустиме, же жминя зкапчаних межи собов дуґовок помалі пливе по габах Атлантічного океана. Динь-у-динь дуґовкы помалы плывут уперед, ниґда нич ся не мінять. Кобы тоты дуґовкы мали ум, дись такый што йим парує, они, бизуно, были бы фурт увірені, же сяк буде все. Айбо мы, што маєме намного май высшый ум, знаєме, же бизуно годно ся стати штось такоє ги дуґовкы не чекавуть. Напримірь, они годни наскочити на шіфу вадь даякого кита што дримле, вадь ся попутати у даякоє водяноє зїля. Напослїд йих годно уверечи на скалистый берег даґде у Лабрадорови. Айбо ушытко исе они не пророчат, бо динь-у-динь мнягко ай руномірно ся гомбавуть на габах бесконечного про йих ум ай вічно постояного океана».

Кидь мало зафіґльовати, та можеме ся понадїяти, же Бог на нас позерать не ги мы на мікробу там у туй воздушнуй кули — ай хоть лем ги мы позераєме на даякоє милоє мачатко. А кидь быти докус серіозныма, шелиякі великі наукові теорії позад технолоґічного проґреса ся рушать доста реґуларно, ай мы домак не знаєме, котра из них ся рушить у будучности. Завто ниґда не варта серіозно позерати на баношні теорії.