У кашалотів найшли властны «вокалы» і «діфтонґы»

Природа є гучна. Кідь мы сидиме на каміню в лїсї, на горах або на полю, мы звычайно почуєме, як дашто чвірінкать або форкать довкола. Даже у бентовім містї Ню-Йорку часто ґрявкають фалкы вороблїв, што жыють у корчах, або гухкають голубкы з хмародерів. Мы знаєме, же коровы мырчать із реґіоналныма акцентами, малфочкы выдають звукы, призначны про угрозы, з котрыма ся они стыкають, мышы співають, а свірінькы кричать у гляданках партнера. Але ся ідея языків звірин спечечать — лем з єдной части, спозад того, як люде розумлять язык, і як він фунґує в сполочности.

Теперь нове зглядованя проливать світло на то, же фрічкы у вокалізації і комунікації кашалотів похожы на нашы людскы вокалы. То єсть, видить ся, же кашалоты бісїдують єден із другым із хоснованём вокалных єдиниць.

Кашалоты (Physeter macrocephalus) суть ґіґантами глубин без природных ворогів. Учены, зглядуючі їх вокалізацію, уж выдїлили ключовы елементы їх комунікації, а праві фрічкы, порядї котрых называють кодами. Недавно зглядователї під руководством Ґашпера Беґуша з Універзіты Каліфорнії, Берклі дали нам знати о тім, же акустичны властности тых фрічок, такы як высота звука, на многых уровнях похожы вокалы і діфтонґы чоловіка. Зглядователї даже выдїляють дві унікалны вокалны коды, котры ся активно обмінюють у бісїдї міджі кашалотами, котры они называють а-вокалом і і-вокалом.

Зглядователї выясняють у своїй статї, опубликованій онлайн у подобі попереднїй верзії, же першым натяком на то, же так званы спектралны властности можуть мати значіня про китову бісїду, послужыло хоснованя штучного інтелекту. Беґуш скорше створив модел глубокого научаня про людскый язык, котрый ся кличе fiwGAN. Тот модел «быв наученый імітовати коды кашалотів і вкладовати інформацію в тоты вокалізації». ШІ не лем предвіщав елементы вокалізації китів, котры уж были знаты як значны, такы як фрічкы, але тыж выдїляв акустичны властности.

З цїлём додаточного зглядованя підповідей від штучного інтелекту учены проаналізовали даны із 3948 кодів калашотів, записаных гідрофонами, встановленыма безпосередно на китах-кашалотах із 2014 по 2018 рік. Они аналізовали лем єден канал із гідрофонів, жебы контроловати вплыв під водов і рух китів, і выхабили інформацію о часї фрічок із візуалізації, жебы лїпше выдїлити закономірности в самых акустичных властностях.

Тоты візуалізації підтвердили предповідь штучного інтелекту: киты ся бізувно обмінёвали кодами з єдным або двома формантами (у лінґвістицї формант є пік частот у звуковій габі), частота котрых є низша од 10 кГц. Зглядователї назвали тоты коды «вокалами», до того коды з єдным формантом стали а-вокалами, а коды з двома формантами — і-вокалами. «Тото є аналоґічно вокалам у людскій бісїдї, котры ся розрізняють своїма частотами формантів», — написав Беґуш. Они тыж выказали траєкторії горї і долов подля частоты в тых кодах, котры раховали аналоґічныма діфтонґам.

Враховуючі, же тоты указкы вокалных кодів были барз выдливыма і не перемішовали ся, а тыж притомность діфтонґів, зглядоваталї стверджують, же як і люде, киты контролують частоту своїх воколізацій.

Подля зглядователїв фрічкы китів суть еквіваленты імпулсам нашых голосовых струн, кідь мы говориме. Іншыма словами, зглядователї розпозерують фрічкы як жерело, а резонансну сістему кашалотів (то єсть, носовый комплекс, капчаючі спермацетовый мішок) як філтер, котрый модулує резонансны частоты.

Видить ся, же комунікація кашалота є многым скомплікованїша і в цїлім не є простов сістемов, подобнов коду Морзе, але досправды несе веце значну змыслорозлишуючу функцію, як сьме скорше ганули.

Жерело: https://osf.io/preprints/osf/285cs