Чом новинкы сут шкодливі про здоровля
Назор гостьового автора Peritus Simplex за новинкы.
Исе гостьовый матеріал, загнатый Peritus Simplex.
Хочете написати дашто на Інтерфийсу ай вы? Будеме лиш раді! Заганяйте ваші тексты на contact@interfyisa.com!
Мигаль
Аддека туй на Інтерфийсі уйшла статя «Я не позираву телевізор», де автор пудмітив, же інтернет — то новый телевізор, ай буде много май актуална фраза кидь хочете од того ся абстраґовати, «я не сижу у інтернетови». Хотіли бы сьме мало узже поникати на исю тему; поговориме за новинкы.
Зачнїме из май простого.
Як єдна публикація годна скітити 58 люди
У кунцьови XVIII стороча шелиякі державы заказовали книгу Йогана Ґыте «Страданя юного Вертера» позад того, же суіцід протаґонішты быв натулько ипно прописаный из мотіваційов ай ушытким, же такой за исьов книгов пушли на тот світ многі люде, што увидїли у тому выход из свойих бід.
У 1970-х америцькый псіхолоґ Девід Філіпс зобрав інформацію за 12 585 суіціду, што ся стали из 1947 до 1968. Пак вун проаналізовав статї у новинках. Указало ся, же 2 місяця позад публикованя статї за даякый суіцід, у туй містности де тота новинка ся печатала, реґістровали май на 58 суіціду булше ги звычно. Мож повісти, же кажда статя за суіцід скітила просїчно 58 люди. Девід Філіпс именовав исись феномен ги «ефект Вертера» — кидь дако думат за суіцід, та май легко му ся рішити на вто, бо знає же вун не єден такый; ай тоті новинарі недалеко утїкли од Ґыте из йих сохтованьом сочисто розписати ушыткі мотивації.
Ипен сяк є днись. Чилядь радо йде позирати на інтернетови шокувучый контент. Тай новинарї за тото добрі знавут, завто ся старавут оформльовати свої матеріалы так, обы заманити кым май бульше читачув, бо ото новинарям зараблят гроші через рекламу, котра ся на тых сайтох указує. Кидь по простому, та чим май булше переходу на сяку вість, тым май файно тота новинка заробит. Про тото ся добрі пудбиравут образчикы тай добрі ся прописує наголовок, котрый на сайтови щи буде удїленый жирным шріфтом. Хоть не думаєме, же бульшина з тых редактору дашто чула за «ефект Вертера».
Чом чилядь сохтує май йти никати сякоє?
Кидь исьме зайшли за шок-контент, та годни сьме нурнути у сю тему май глубше, бо нам ся пригодит розобрати, чом ипен сись тіп контента фурт нас заимат, ай як вун рушит нашоє здоровля.
Рефлекс ся натігати за пудлыма вістями є закладеный у нас еволуційов.
То є наслїдя тых часу, кой наша біолоґічна файта лем ся изпустила из деривля. Тогды ушыткоє хотїня просїкового Homo было докус простоє: поспати, розмножыти ся, поїсти ай навгул выжыти. Неґативных вістей было немного, приміром потопа, студений віхор, вадь у хащи ся завюг голодный тіґріш… Айбо кажда сяка неґативна вість была моцным сіґналом тїлови — дашто чинити ай даяк ся сокотити од смерти.
Ушытко ся поміняло у ХІХ сторочу, кой ся зачала револуція промыслова ай масовоє прінтованя новинок.
Вливаня новинок на фізіолоґію
Масові тай реґуларні новинкы зайшли у нашоє житя заз 150 году лем як, ай то є нич из позіції многих сто тысяч ай міліону году еволуції нервового уклада біолоґічної файты Homo. Наш нервовый уклад до днись є твердо вошколованый глядати ай реаґовати на вшыток неґатів, обы варовати нас уд біды тай выжыти. Нашоє ДНК из епіґеновыма тріґерамы іщи ся не успіли читаво перевошколовати. Самосохранный інстінкт не знає удрізнити віртуалну угрозу «што за стріляня зась у Мукачові» од реалної «адде сися тийґла зверьха дораз упаде на ня тай забє». Глыбока пудсвідомость принимат розширеноє новинкамы інфополе ги звычный реалный видокруг.
Завто кой лем видиме у новинках жирным шріфтом, же кось дакого забив вадь обкрав, та пудсвідомость такой нас дюґат побзерати, што там ся стало — ото наші інстінкты пудонаджувут побзерати, што нам конкретно ай персонално грозит. Мы тото не усвідомляєме розумом, розумом лем чуствуєме же нас заимат, айбо ипен сяк фунґує исись порыв читати шелияку баламуту.
Туй є фурт важный нюанс.
Кой видиме тийґлу над головов, та одойдеме од ниї там, де она не упаде. Кидь треба ся ментовати скоро, та щи и одскочиме, нашоє тїло прыцкат про тото адреналін. Кидь угроза щи май силна, довга ай читава, розганят ся выробеня кортізола, котрый є гормоном стреса, обы мобілізовати ушыткоє тїло сокотити нашоє житя. Кортізоловый стрес пропумповує нам силу, скороту, обертность ай не лем.
Од тревожных сіґналу из новинок нияк исьме не годни утїкнути. Ото не так читаво пудвысит адреналін ай кортізол ги тота тийґла, што сьме за ниї перше казали. Айбо є біда из тым, же мы фізично не годни одскочити од дачого, што наш нервный уклад обозначає ги небезпеку. А кортізол нас помпує. Серце хоть лем мало, айбо май колотит; є хоть малинька, айбо фурташня нервозность у позадному режімови. Кидь не є еволуційно звычної фізичної активности утїканя од угрозы, през котру ся выбивавут стресові механізмы, капка за капков тот стрес нас рушит — є повно штудій за фурташньоє вливаня кортізола на нашоє здоровля.
МигальТоті же механізмы ся залучавут не лем кой читаєте новинкы. Кидь помните статю «Я не позираву телевізор», котру сьме спомянули туй у первому абзацови, там казало ся за вто, як шелиякі соціалні платформы подкручувут выдачу контента. Дгорі йде не лем реклама вадь даяк ідеолоґічно трібноє корпорації-властнику, ай іщи тот самый шок-контент, на котрый так радо клынцаєме. Завто наш інстінкт ідентіфікує исї платформы ги даякый нагорок де видко майбулше шелиякі «угрозы» ай тягне туда залізти, обы фурт знати за потенційні загрозы — сим ся усилює наша зависимость од соціалних сїтей.
Тай псіхолоґія
Бизуєме, ож уже сьте ся догадали, чом нас фурт лем тягне побзерати у інтернетови, што ся стало за послїдньий динь. Тот самый механізм, през котрый наші предкы улїзали на дерево вадь нагорок. Наш інстінкт пудрыват пообникати, што грозит персонално ай конкретно нам. А щи май типирь, кой каждый динь видиме нещастных люди, котрых бомблят ай бомблят наші самозвані «братя» из сївера, ай завто маєме фурт много кортізола у кровли.
Туй у Подкарпатю сьме фест далеко од тых бомб, ракет ай канону. Айбо мы розумієме то лем през розум. При тум інстінкт іщи не успів уйти из первобытного уклада ай не годен одрізнити. Вун видит образчикы из дісплея ги дашто реалноє такой у видокругови, гойкат ай помпує нашу позадну нервозность, котра нас потихи вымордовує.
Дако повість ай буде правый: кидь од ушыткого ся одгородити, біда ся пудкраде потаєно ай нагло. Што чинити?
Первоє повіме, же новинкы вас уд наглої біды не усокотят. Олем кой ся зачала война: кулько ся писало сперед тым шелиякых верзій, буде вадь нїт. Бульшина чиляди не віровала же тота война ся зачне. Ай тоті што віровали — не знали, де трафит даякый набуй вадь ся стане выбух. Ниякый новинарь, Фейсбук-паблік вадь Телеґрам-канал нияк вас не захранит, кидь адде исю секунду, не дай Боже, на вас летит ракета вадь даякый метеоріт.
Дале повіме, же новинкы указувут лем 4 коцкы из 64 на великуй шаховуй таблици. При тум они сохтувут указовати лем тоті коцкы, што є выгодні властнику тої новинкы. Авторы вадь властникы новинок не видят намного дале, бо наш світ є намного май сложный ги інфополе майзнаючого высокоумця. Ай то мы іщи нич не казали за чорных либідю.
Кроме того, є сякоє дїло ги намірені вадь ненамірені аспекты никаня, што годни нас попутати. Адде класичный примір од The Guardian, де вто ся обясняє за 29 секунд:
Сись примір, кроме ушыткого, іщи раз бизує вернути нас ид статі «Я не позираву телевізор» за непродуктивность сидїня у інтернетови, бо соціалні платформы ай булшина сайту вадь форуму высылавут нам не лем мачат ай чічкы. Кроме ипен новинок, там є цїла потопа чужых смыслу, де каждый чилядник має свуй аспект никаня, што кроме кортізола годно провоковати натуралный сензорный криз, котрый тоже годен порушити нашоє псіхічноє здоровля — про се видав мож писати іщи єдну статю.
Но ай накониць. Онь кидь вы ниґда булше не побзераєте у новинкы, та и так будете знати за майважноє. Вам ушытко повідят родичі, цімборове вадь бовташка у ABC. Завто кидь ся одгороджуєте од новинок, не гія ся одгороджовати од люди.
ERGO
Не берім дурноє у голову! Тот час, што кельтуєме на новинкы, лїпше обыймім майдорогоє нам чилядня, вадь помандайме дїти, вадь дашто доброє поприказуйме из кымись из близькых. Тогды вмісто кортізола ай покуртаня житя будеме мати прилыв серотоніна ай оксітоціна — тых гормону, што нам чинят житя довгоє ай щастливоє. Айбо вбы то стало возможным, мусай обы розум запановав над інстінктом — посиловати ся закрыти ушыткі новинкы ай менше сидїти по інтернетох [хосновати інтернет на прокрастінацію, а не на учіня — прим. ред.]. Первый тыждинь годно быти баношно ай чяжко, айбо дале — префайно.
Надїву ся, ож им хоть малинько розтолковав, чом читаня новинок є неплодно ай шкодливо про здоровля.
