Путьованя межи дзвіздами

Мушу вас нараз заваровати: ися статя є спекулаційов за гіпотетічні шансы, які людська цивілізація може мати у слїдуючі пару тисяч рокӯв, базувучи ся на типирїшньому научно-технолоґічному проґресови тай напрямови, не є твердов проґнозов того, што ся стане.

Хочеме йти далеко

З момента, як астрономы из кукерами у руках даровали людьом образы близшых нашых «сосїдӯв», планет тай супутникӯв, чилядь зачала фантазовати, як бы ся туды дӯстати. У творьбах шелиякых писателюв, тай не лем, появили ся сужеты путьованя на тоты сателіты, планеты. Людську фантазію уже не мож было сперти, тай у даякый момент тото даже перестало быти фантазійов! Бігом двох-трьох ґенерацій чилядь побировала дӯстати ся на Місяць у рокови 1969!

А в час, закидь реалні люди уже пытали Місяць, другі люди не переставали фантазовати тай продумовати, ож куды бы щи мож было досягнути. Світ научної фантастикы 60-70 рокӯв щи май ся розпук, тай оправдано, спозад реалного успіха у світі наукы тай технлогоґій. Авторы зображали на сторӯнках свойих повістий придумані далекі цивілізації, другі біолоґічні виды из незнамых світӯв, котрі гіпотетічно могли ся розвити паралелно из нами, розказовали за наші будучні стрїчи, обміны інформаційов, ци ба даже войны. Шелиякыми сужетами ся повнили полицї книжных бовтӯв.

Дниська

З того момента поміняло ся ищи пару ґенерацій, маєме не малі успіхы у розвитьови наукы тай технолоґій, но, релатівно из успіхом 20. стороча, не аж так далеко сьме доскочили, ги може ся видїти. Айно, зашпурили сьме шелиякыми зондами ай сателітами дораз за границї нашої дзвіздової сістемы, зріхтовали сьме у разы лїпші телескопы, котрі валовшні кукнути у самоє серце нашого універзуму, маєме даже тверді планы на заселеня нашого першого сосїды — Марса... Но, попиля сього всього, не дӯстали сьме ся фізічно ниґде май далеко выд Місяця. Тай на сам Місяць сьме, направду, выдтогды не ступали. Не было на тото ниякої конкретної потребы, бо сперло ся убганяня ЗША тай Совітӯв, тай не было реалної выгоды из того, кроме як, быти первым.

При тӯм люди, на благо, не перестали фантазовати за тото, ба як бы ся дӯстати дале! Жанр научної фантастікы наново переродив ся из появов кым май лїпшых технолоґій зачатку 21. стороча. Но не лиш у фікціях, бо люди ай серйозно мирькувут над тым, ба як бы ся дӯстати дале? Як ся нам, людьом, розшырити дале? Як бы заселити щи єдну планету?

Ци далеко йдеме?

Фантазувучи за гіпотетічноє путьованя на другу планету, треба нам рїшити цїлый шор рӯзных проблем. Йти на Марс — цїла операція, а сесе такой майблизка, майреална дестінація. А кидь говорити за шансу дӯстати ся до майблизкого міста ЗА границями сістемы нашого Сонця, та треба розуміти, ож тото дістанції натӯлко великі, ож руняти йих из путьованьом на Марс буде сміхотворно глупо. Даже кидь будеме мирьковати за путьованя на майблизку дзвізду, што забере не три місяцї, ай много много рокӯв, ци даже стӯвок рокӯв?

Майважні проблемы

Даже на такый близкый шпацір, гикой на Марс, мусиме рїшити шор проблем, котрі буду крітічно важні, обы чилядня банално пережило путь у єдного бока. За вертаня раз тяжко даже думати. Первым, тай майважным, у исписови буде космічна радіація. Ушыток персонал космічных станцій, што ся крутят на ближнюв орбітї Земли, дӯстає доста слабі порції космічної радіації, бо основу екранує гет маґнітноє поле нашої планеты. Домӯвство нас сокотит, даже кидь тото не видиме. Но доста выйти из двӯрця — сокоти ся пса. За границьов Земного маґнітного поля будеме голі сперед читавов радіаціов, котра може уразити тїло так, што пасажир космічної лодї не дӯйде до свої дестінації.

Друга важна проблема, яку треба обмирьковати, ото банално час. Майблизка ид нам дзвізда забере 4 рокы пути, айбо кидь побируєме летїти из скоростьов світла, што, ги си можете представити, на дниська не варіант. Лїтаня из скоростьов світла раз ся убстане лиш на полицьох книжных бовтӯв у секції научної фантастікы.

Из типирїшньым уровньом розвитя технікы не мож ся надїяти, ож долетиме до майблизкых дзвізд даже за пару стӯвок рокӯв. А значит, треба мирьковати што буде из персоналом корабля усьый сись час. Фанаты научної фантастікы нараз ми згойкавут «кріосон!», тай направду исе звучит гикой майраціоналный варіант. А исе наша тритя проблема — раз не маєме бизӯвного метода заморозити чилядника. Но, скорше наопак: заморозити можеме, айбо пак го оживити раз не знаєме як…

Но та што маєме?

Вшытко высше спомнянутоє значит, ож у нашому придуманому концептови межидзвіздового путьованя на основі типирїшньых технолоґій мусиме ся бизовати на слїдуючі умовы:

• Предовга експедіція на стӯвкы/тисячі рокӯв;
• Преповно персонала, обы ґарантовати достаточно ґенетічного пула, обы ґенерації пасажирӯв могли ся плодити тай продовжити шоферовати космічну лодь;
• Сістем повного цікла переробкы, обы пасажиры могли автономно жити изрї годӯв;
• Потенеціалноє деформованя скелетово-мнясового сістема тїла спозад слабої ґравітації, авадь житя домак без ґравітації;
• Небезпека силного радіоактівного влива;

Рахувучи исї факторы, можеме собі у голові представити веліканську станцію, котра ся бизӯвно буде збирати такой у космосови, бо из земли не побирує злетїти, тай буде напакована спеціалістами всякого филя из дуже читавов псіхолоґічнов детермінаційов. Буде проличеный приближный маршрут на орбіту планеты ближньої дзвіздової сістемы, котра потенціално може мати воду тай атмосферу, у котрӯв будеме мочи дыхати. Будут выбрані майлїпші люди, готові принести у жертву своє житя ради такої місії — буквално «досягнути до дзвізд»…

Сякі описы можете найти инде на інтернетови, из варіантами міліонӯв другых вызв, які ся стрїтят людьом, но я дниська хочу поговорити за єдну конкретну вызву, котра є не домак технолоґічнов, а скорше псіхолоґічнов.

«Не вірю вам!»

Космічна лодь на орбітї нашої планеты буде запакована дакӯлкома стӯвками першокласных вошколеных технікӯв тай пілотӯв, котрі будут психолоґічно детерміновані, готові рушити у путь, из котрого ниє вернутя. Они сядут у лодь, котра йим стане домӯвством, айбо в тот самый час – гробом. Из сього дне они бӯлше ниґда шуга не увидят нич, до білі стїны космічної станції. Тоты люди будут ид тому готові. Айбо ци будут готові йихнї дїти?

Нагадаєме си, ож лодь буде плысти в космосови стӯвкы рокӯв, тай там ся помінят много ґенерацій люди. Каждоє слїдуючоє колїно буде май «выдорваным» выд нашого из вами світа. Йим треба буде рости на корабльови, знавучи ож они ся туй родили тай умрут, так само ги йихнї дїти тай онукы, тай йихнї дїти тай онукы, тай так дале много ґенерацій…

Уже через 100-150 рокӯв сеся лодь буде преповна людьми, про котрых космічный апарат буде єдиным домӯвством, котроє они видїли. Люди на тӯв лодї будут мати серйозні псіхолоґічні вызвы, котрі мусай буде побороти, обы дотягнути місію, долетїти до далекого світа. Далші ґенерації будут мусїти быти стімуловані сугубо віров у свою місію, бо нитко з них ниґда не быв на Земли, нитко з них ниґда не видїв реалну планету, нитко з них даже не чув на собі даяку релатівно силну ґравітацію. Єдно што ся йим убстає — віровати тому, што записано у бортовому журналови, віровати у місію, котру без йих выбора на них поклали йихнї прадїдове.

Позиравучи на сяку ситуацію типирь, тай розумівучи як фунґувут людські масы, мене бере страх, ож така місія має дуже высокі шансы ся провалити, бо люди банално стратят віру. Кой чилядня знає, ож абсолутно нитко из його околя ниґда не ступав на тверду зимлю, а ушыткі лиш «чули історії» за тото, та легко ся зачати сумнівати у реалности тых записӯв тай розказӯв.

Туйкы можете уповісти, ож «пак айбо там будут відеа из Земли, будут научні доказы», сяк? Но руно типирь мы так само маєме научні доказы того, ож наша планета округла, што нияк не спират изирї люди натвердо не віровати сьому.

Мӯй личный острах є у тому, ож слїдувучі колїна люди зачнут сомнївати ся у истиности йих місії, зачнут не віровати тому, што ся пише у бортовому журналови, зачнут плести конспіролоґічні теорії за тото... Зачне ся бунт, капітаном корабля выберут чоловіка, котрый натвердо вірує, ож твердых великых планет не еґзістує, а ушыткі записы у книгах тай на відео — фікція, обы задурити йим головы. Які шансы у сьої лодї тогды долетїти до свої дестінації тай розшырити людську цивілізацію на далшу дзвіздову сістему? Бизӯвно, ож не великі.

А даже кидь зневіры ся не стане, мы не можеме бизовати на далші колїна люди, ож они бездумно продовжат нашу місію, продовжат роботу, котру сьме йим звалили на плечі. Є велика шанса, ож подакотрі індивіды будут войотити против такого, будут мати свої особні думкы за тото, як йим треба жити тай што чинити. Што зась є небезпечно для такої комплікваної місії, у котрӯв дуже много факторӯв мусят ся стати без єдної хыбы, обы досягнути успіху.

Но та ид чому дӯйшла наша спекулація? Ци можеме пӯсля сього класти хрест на ідеї межи дзвіздового путьованя? Ясно ож нє, буде глупо перестати фантазовати. Щи не так давно приземлити ся на Місяць тоже было лиш фантазійов, ци не так?

Айно, путьованя на такі дістанції має у собі шор домак новых проблем, котрі сьме даже не зачали рїшати. Айбо технолоґії ся злїпшувут, мы находиме утвіты на звіданя, котрі нам треба. Айбо така далека місія фурт буде мати небезпеку быти саботованов дуже нестабілным елементом — самым чилядником. Бо закидь сьме ся навчили кукати у глубины космоса, пораз не валовшні сьме поникати самі собі у голову.

Авторськый текст Інтерфийсы.